Нотаріальне засвідчення перекладу: вимоги та приклади

Нотаріальне засвідчення перекладу — це підтвердження нотаріусом підпису перекладача під заявою про відповідність перекладу оригіналу. У 2025 році його часто вимагають консульства, університети, суди, банки.

Коли потрібне нотаріальне засвідчення

• подача документів до держорганів, судів, консульств;
• вступ, нострифікація, ліцензійні/тендерні процедури;
• банківські операції, корпоративні досьє, довіреності.

Що підготувати: чекліст

1. Оригінал документа або нотаріально завірена копія.
2. Якісний скан/фото усіх сторінок з печатками та підписами.
3. Дані для транслітерації (ПІБ латиницею) — точно як у паспорті.
4. Вимоги установи (чи потрібен апостиль, мова подання, формат файлів).

Формат заяви перекладача

До перекладу додається заява перекладача про відповідність. Нотаріус засвідчує підпис перекладача. У результаті ви отримуєте комплект: переклад + заява + нотаріальне посвідчення.

Чим відрізняється від інших типів

• Сертифікований переклад — заява перекладача/бюро без нотаріуса. Детально: що таке сертифікований переклад.
• Присяжний переклад — виконує присяжний перекладач країни подання (Польща, Іспанія тощо).

Типові помилки

• розбіжність ПІБ у перекладі та паспорті;
• пропущені печатки/позначки на зворотах документів;
• не той тип завірення, який вимагає установа (просили нотаріальне — зроблено лише сертифікований переклад);
• відсутність апостиля там, де він обов’язковий (подача до ЄС/за кордон).

Як ми працюємо у Topperevod

• перевіряємо вимоги приймаючої установи та країни;
• виконуємо переклад, готуємо заяву та організовуємо нотаріальне засвідчення підпису перекладача;
• за потреби консультуємо щодо легалізації для ЄС і апостиля 2025.

Ключові слова: нотаріальне завірення перекладу, заява перекладача, сертифікований переклад, присяжний переклад, апостиль, легалізація документів.